Щедро наділила природа наш край
мальовничою красою, родючими
землями. Та найціннішим його скарбом, чудовою окрасою є люди. Про
тих, хто дарує оточуючим тепло серця,
добрий настрій, хто словом доносить до
них красу і велич рідного краю, хто збуджує
замисли, почуття. Про людей пера і слова Наддністрянського краю,
що представили високі міти свої
духовності, вистраждане, небайдуже
слово, що ніколи не вмирає і не зникає безслідно йшла мова під час поетичного вернісажу «Поетичне дерево Заліщанщини».
У кожного з них -
неоднаковий творчий доробок, різні стилі і творча манера, але
спільне бажання - чесно і
щиро трудитися на літературній ниві, на
добро народу, Україні.
Разом із заступником директора
по роботі з дітьми Топольницькою О. І. учні 9 кл. ЗОШ №2 мандрували у життєвий
і творчий шлях Петра Мельника, В.Г. Дрозда, О. В. Вістовского, О. Дяків. Т.Сердюка,
Р. Мамалиги, М. Палагнюк. В їхньому слові живе кожний порух душі, кожне
переживання. Це: рідна батьківська хата,
священний хліб на столі, любов до
матері – Вітчизни, до поля, сивої
чайки і калини, до батька, неньки, зимових яблук у саду та високих ясенів.
Їхній талант – це велике
щастя дарувати себе іншим.
То ж квітуй, молодій, колосися,
Берегине моя колискова,
Хай пісенною буде пшениця,
Повнозерим хай родиться слово!