Поетичне дерево Заліщанщини

Щедро наділила природа наш край  мальовничою  красою, родючими землями. Та  найціннішим  його скарбом, чудовою окрасою є люди. Про тих, хто  дарує оточуючим тепло серця, добрий настрій,  хто словом доносить до них  красу і велич рідного краю, хто збуджує замисли, почуття.  Про  людей пера і слова Наддністрянського краю, що  представили високі міти свої духовності,  вистраждане, небайдуже слово, що ніколи не вмирає і не зникає безслідно  йшла мова під час поетичного  вернісажу «Поетичне дерево Заліщанщини». У  кожного з них  -  неоднаковий творчий доробок, різні стилі і творча  манера, але  спільне бажання  - чесно і щиро  трудитися на літературній ниві, на добро народу, Україні.

     Разом із заступником директора по роботі з дітьми Топольницькою О. І. учні 9 кл. ЗОШ №2 мандрували  у життєвий  і творчий шлях Петра Мельника, В.Г. Дрозда,  О. В. Вістовского, О. Дяків.  Т.Сердюка,

Р. Мамалиги, М. Палагнюк. В їхньому слові живе кожний порух душі, кожне переживання. Це: рідна батьківська хата,  священний хліб на столі, любов до

матері – Вітчизни, до поля, сивої  чайки і  калини, до  батька, неньки, зимових яблук у саду  та високих ясенів.

         Їхній талант – це велике щастя  дарувати себе іншим.

То ж  квітуй, молодій, колосися,

Берегине моя колискова,

Хай  пісенною буде пшениця,

Повнозерим хай родиться слово!