26 квітня 1986 року…Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового
життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде
вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль
дізнається весь світ.
Цій трагічній даті в історії
нашої держави учні 5-Б класу Заліщицької державної гімназії присвятили
урок-реквієм: «Чорнобиль – біль душі моєї», який підготували працівники дитячої
бібліотеки з класним керівником Лугофет О.М.
Гімназисти вели мову про цей
день чорнобильського лиха, болю, суму, який смертоносним полум’ям зловісної пожежі опалив долю кожного, хто працював і жив
у Чорнобилі. Вони згадували людей, які, жертвуючи власним життям, заступили
шлях ядерній смерті і навічно поснули герої –пожежники на підмосковному
Митинському цвинтарі.
З болем в серці учні
розповідали про обезлюднені села, де століттями ростили жито, виховували дітей,
а тепер ця земля називається «зоною».
Проходять роки після аварії
на ЧАЕС. А біль не вщухає. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті.
Пам’ять… Пам’ять…Це єдине, що ми можемо
віддати героям, які не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність
народові України.
Розповідь дітей доповнювала
презентація, яку підготувала Олена Мирославівна.
Завідуюча районною
бібліотекою для дітей розповіла присутнім про усі жахіття і проблеми Чорнобиля,
які знайшли відгук у серцях і творах українських письменників.
Подією у літературі стала
поема Бориса Олійника «Сім», яка присвячена пам’яті відважних шести пожажників, що самовіддано вступили у боротьбу зі
смертю.
Всеукраїнській біді
присвячена і поема І. Драча «Чорнобильська мадонна».
У 1987 році побачила світ
повість Юрія Щербана «Чорнобиль», де зібрано багато фактичного матеріалу зі
слів учасників ліквідації аварії.
В основу сюжетної лінії твору
В. Яворівського «Марія з полином у кінці століття», покладено історію однієї
сім’ї, на основі якої автор простежує вплив катастрофи на життя всього
навколишнього селянства.
Література про Чорнобильську
трагедію дозволяє осмислити катастрофу, розкрити правду про події, перейнятися
людським болем, людськими стражданнями; змушують замислитись над уроками
минувшини й сьогодення людства.