Нас весна не там зустріла
І не ті пісні співала… -
ці слова стали лейтмотивом ліричного вечора про найтонші порухи людської душі – кохання. Бо ж саме це прекрасне почуття допомагало вірити в холодних та сирих окопах, що боєць обов’язково врятується від ворожої кулі, а навесні наступного року зустрінуться Він і Вона.
На жаль, більшість мрій не здійснилася, про це свідчать листи-спогади, які зачитували гімназисти:
А вона щовесни на порозі ще довго чекала,
В ліс вглядалась, чекала з криївок вістей,
І щороку у скриню, де придане, щось складала,
І чекала, чекала, чекала весільних гостей...
А Він, герой, безстрашний, поміркований, тонкий у розрахунках, невтомний, щедрий у дружбі, вірний у коханні, увійшов у безсмертну книгу під назвою «Історія».
« Чекай, я повернусь», - відлунювала у серці коханої і вселяло надію на зустріч.
Вони стрінуться незабаром.
Сорок весен, як мине війна.
Йтиме старенька базаром,
Площею йтиме вона.
І на устах усмішка
зацвіте ясно-сумна ,
Коли пам’ятникові нишком
В очі погляне вона.
А у небі просторім
Сонце – як хліба калач…
Падатимуть вночі зорі
У її тихий плач. Вірші, пісні, уривки з листів допомогли відтворити радість зустрічей і біль розлуки, віру в щасливе майбуття і трагедію зболених душ. А над усім цим линула мажорна мелодія кохання – щирого, справжнього, безсмертного
Виступ учнів 6-А класу доповнила пізнавальна розповідь вчителя історії Коцебейчук Г.В., огляд літератури «Ідуть роки, злетіло більш як півстоліття, як у боях зродилася УПА» ,який провела бібліотекар дитячої бібліотеки та пройнятий духом нескореності гімн воїнів УПА у виконанні учениці 3-Б класу Гірчак Юлії.
Завершальним акордом заходу стали слова сучасної поетеси Інни Гавриленко:
Тож давайте всі разом, народом,
Волю й честь Україні вернем.
І відступлять всі біди й незгоди –
Ми ж бо гордо наш прапор несем!
Немає коментарів:
Дописати коментар