Чорнобильська трагедія залишається на багато
століть в історії людства як чорна ніч. Колосальні її наслідки як у
матеріальному вимірі, так і в тому, скільки вже пішло з життя ліквідаторів і
людей, котрі не мали до неї ніякого відношення, але яких вона так чи інакше
зачепила своїм чорним крилом смерті.
Усі жахіття і проблеми Чорнобиля знайшли відгук у
серцях і творах українських письменників.
Подією у літературі стала поема Бориса Олійника
«Сім», яка присвячена пам’яті відважних шести пожежників, що самовіддано
вступили у боротьбу зі смертю.
Всеукраїнській біді присвячена поема І. Драча
«Чорнобильська мадонна», де в образі солдатської матері і в образах
хрещатицької мадонни молодої божевільної жінки, селянської мадонни звучить
вимога відповідальності перед совістю, перед людством за погублений світ.
У повісті «Чорнобиль» Юрій Щербак зібрав багатий
фактичний матеріал зі слів учасників ліквідації аварії. Цей твір вражає своєю
правдивістю.
В основу сюжетної лінії твору В. Яворівського «Марія
з полином у кінці століття» покладено історію сім’ї Мировичів. Однак автор спостерігає вплив
катастрофи не лише на одну сім’ю, а простежує цей вплив
на життя всього навколишнього селянства.
Трагедію Чорнобиля, після якої Україна стала
скорботною чорнобильською матір’ю для нашого народу, описує Євген Гуцало у
книзі «Діти Чорнобиля». Це правдиві розповіді про трагічне буття юних героїв
після катастрофи.
Література про Чорнобильську трагедію дозволяє
осмислити катастрофу, розкрити правду про події, перейнятися людським болем,
людськими стражданнями; змушують замислитися над уроками минулого й сьогодення
людства.
Немає коментарів:
Дописати коментар