Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне.
Пам'ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Поминальний дзвін та
тепло свічки? Про що Ти задумався, ветеране? Які сторінки Твого життя гортає
пам'ять , від чого стікає кров'ю Твоє наболіле серце?
15 лютого 1989 року останній радянський солдат покинув Афганістан. Багато
горя принесла війна в родини простих українців. Не можуть матері забути
загиблих та покалічених синів, а дружини та діти - своїх чоловіків та батьків.
Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що
серед нас живуть люди, які в 18-30 років стали свідками й учасниками воєнних
подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.
Посивіли завчасно хлопці- афганці, ще й донині йдуть у тривожних снах у
бій, затуляючи від куль одне одного.
Не обминула ця війна і Тернопільщину. Через її шалене пекло пройшло понад
1700 наших земляків. 48 молодих хлопців не повернулося з війни додому, 2
пропали безвісти. А за сухими цифрами ховаються удовині і сирітські сльози.
.
В Афгані нам зозулі не кували,
Сади нам яблуневі не цвіли.
На вірність клятву друзям ми давали -
Ту вірність і до нині зберегли.
Немає коментарів:
Дописати коментар