21 лютого - Міжнародний день рідної мови.

Рідна мова – це мова нації, це мова предків. Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

Книжкова виставка до дня рідної мови "Мово рідна, слово рідне!" - це чудовий світ української мови та літератури, яку презентують бібліотекарі дитячої книгозбірні  своїм читачам. "Чарівна абетка" - це перепустка у світ нашої мови, яка навчає дітей розпізнавати літери, читати по складах, римувати й фантазувати. Діти і дорослі потрапляють в поетичний світ рідної мови, знайомляться з творчістю Дмитра Павличка "Рідна мова", Максима Рильського "Як парость виноградної лози", а за допомогою книги Ігора Січовика "Мовограй", яка містить омоніми, омограми, омофони, каламбури, анаграми, загадки тощо, можна пограти в ігри з буквами та словами. Тлумачний словник "Зрозумій мене", що вміщує понад сім з половиною тисяч слів, закликає допитливих читачів розгорнути сторінки і дізнатись зміст та значення українських слів, де, коли і яке з них краще вживати. Загалом у світі 41 - 45 мільйонів осіб володіють українською мовою. Нагадуємо, що "Мова - це ДНК нації".

Поспішайте до бібліотеки! До зустрічі!

 

Афганістан - мій біль, моя пекуча пам'ять

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне.

Пам'ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Поминальний дзвін та тепло свічки? Про що Ти задумався, ветеране? Які сторінки Твого життя гортає пам'ять , від чого стікає кров'ю Твоє наболіле серце?

15 лютого 1989 року останній радянський солдат покинув Афганістан. Багато горя принесла війна в родини простих українців. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти - своїх чоловіків та батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що серед нас живуть люди, які в 18-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Посивіли завчасно хлопці- афганці, ще й донині йдуть у тривожних снах у бій, затуляючи від куль одне одного.

Не обминула ця війна і Тернопільщину. Через її шалене пекло пройшло понад 1700 наших земляків. 48 молодих хлопців не повернулося з війни додому, 2 пропали безвісти. А за сухими цифрами ховаються удовині і сирітські сльози.

.

В Афгані нам зозулі не кували,

Сади нам яблуневі не цвіли.

На вірність клятву друзям ми давали -

Ту вірність і до нині зберегли.